Музика
Музика гнава, рваєс і декка
Музика, що лунає за столами під час фантазійної вечері: що таке гнауа, рваєс і декка марракшія, на які інструменти звертати увагу та як долучитися до дійства.
Забронюйте вечір фантазії ↗Три традиції, одна вечеря
Гурти, які переміщуються між столами під час фантазійної вечері, походять із дуже різних куточків марокканської музики. Гнауа — це духовна музика з корінням у Західній Африці. Рваєси — це поети-співаки амазигів Сусу, регіону навколо Агадіра. Декка Марракчія — це перкусійна традиція з Марракеша. Почути їх усіх за один вечір — це швидка подорож звуковою палітрою країни, і трохи знань про кожного з них робить ці виступи біля столу значно глибшими. Ось на що варто звертати увагу та що слухати.
Гнауа: кастаньєти та гембрі
Музика гнауа виросла з пісень і ритуалів західноафриканців, привезених до Марокко, і ЮНЕСКО, яка внесла її до списку у 2019 році, описує її як музику суфійських братств, що поєднує сакральне й мирське. Її визначають два інструменти: кракеб — великі залізні кастаньєти, що видають швидкі, взаємопереплетені ритми, та гембрі — триструнна лютня, чий глибокий, дзижчастий бас веде музику. Пісні раз за разом повторюють один-два рядки — саме це надає гнауа її гіпнотичної сили. ЮНЕСКО додає, що міські гурти носять барвисті вишиті костюми, тоді як сільські колективи віддають перевагу білому.
Від цілющих ночей до фестивальних сцен
У своїй основі Ґнава — це церемоніальна музика. Її нічні ритуали, що звуться ліла, проводять під керівництвом майстра-музиканта, маалема, і вони покликані зцілювати та єднати громаду. За останні десятиліття ця музика вийшла й на публічні сцени — найвідоміше на Всесвітньому музичному фестивалі Ґнауа в Ес-Сувейрі, що проводиться щочервня з 1998 року, де майстри Ґнауа грають поруч із джазовими, блюзовими та реггі-музикантами. Те, що ви чуєте на вечері-шоу, належить саме до цієї публічної грані традиції.
Rwayess: поети-співці Сусу
Рваїси, яких також записують як ррваї, — це музиканти шільхів, амазигів із Сусу та Високого Атласу. Групу очолює раїс — співак і поет. Виступ традиційно відкривається астарою — інструментальним пасажем на ребабі або лютарі, що задає мелодію, до якого долучаються бубон і флейта; далі лунає співана поезія, танець і фінальна частина, яка прискорюється й різко обривається. Агадір, який часто називають столицею культури амазигів, — рідний край цієї музики.
Декка Марракчія: барабанщики
Декка Марракчія бере свою назву від арабського слова, що означає «вражаючий», і це суцільна перкусія та вокал. Музики стоять у колі й співають, відбиваючи ритм на маленьких глиняних барабанах, великому рамному барабані та парах металевих тарілок, а ватажок веде гурт від повільного ритму до швидкого. У Марракеші вона є частиною свята Ашура, а споріднена форма звучить у Таруданті, в регіоні Сус. Коли темп прискорюється — це ваш сигнал плескати в долоні разом із музикантами.
Ахваш — танець сіл
Ахваш не вказано на квитку, але це власне колективне мистецтво регіону Сус, і ви можете зустріти його на фестивалях у цій місцевості. Два ряди виконавців, часто чоловіки навпроти жінок, обмінюються співаною поезією, танцем і ритмами рамкового барабана. Вікіпедія зазначає, що його рідко виконують за межами окремих сіл, адже повна трупа може налічувати десятки людей. Будь-яка коротка версія, поставлена для відвідувачів, — це лише маленький фрагмент чогось значно більшого.
Як долучитися
Плескайте в такт, усміхайтеся й дозвольте музикантам вести вас. Якщо музика запрошує вас до танцю, кількох кроків у колі цілком достатньо — і відмовити з усмішкою теж цілком прийнятно. Музиканти за столиками працюють, тож не наводьте телефони їм в обличчя — знімайте зі свого місця. Аплодуйте кожній трупі, коли вона переходить до наступного столика; наступна не забаріться.
Джерела