Традиція
Тбуріда: пояснення атаки
Звідки береться фантазія, дві фази тборіди, чому залп має звучати як один постріл і як спостерігати за атакою, коли побачите її на арені.
Забронюйте вечір фантазії ↗Від кавалерії до святкування
Фантазія — це кінне видовище, поширене по всьому Магрибу, яке виконують на фестивалях і весіллях від Марокко до Лівії. Вікіпедія простежує його коріння до кавалерії стародавньої Нумідії та описує як культурне дійство і водночас форму бойового мистецтва. У Марокко, де його називають тбоуріда, ЮНЕСКО датує цю традицію XVI століттям і описує її як імітацію військових парадів, що дотримується прадавніх арабсько-амазизьких звичаїв. У 2021 році ЮНЕСКО визнала її нематеріальною культурною спадщиною.
Чому це називається тбоуріда
Тбоуріда походить від слова, що означає порох, і по всьому регіону це видовище також називають грою пороху або грою коней; тамазигтською це тафравт. Фантазія — назва, найбільш знана відвідувачам, — це та, яку використовували французькі орієнталісти, а такі художники, як Ежен Делакруа та Тео ван Рейссельберге, зробили атаку улюбленим сюжетом. Пряма доріжка, якою мчать вершники, — це махрак, а загін очолює мукаддам, зазвичай найбільш досвідчений вершник, який їде в центрі рядка.
Дві фази: салют і атака
ЮНЕСКО описує кожну тбоуріду у двох частинах. Спершу йде хадда, або салют: вершники виїжджають на майданчик риссю й виконують акробатичні вправи з рушницями, потім повертаються до стартової точки. Далі настає талка. Загін знову рушає галопом, коні прискорюються пліч-о-пліч, і наприкінці забігу вершники разом дають залп холостими, нагадуючи кавалерію, що вирушає на війну. Вершники часто моляться разом перед тим, як сісти в сідло, і багато хто надає цьому видовищу духовного сенсу.
Єдиний постріл
Найважче в тбоуріді — не швидкість, а злагодженість. Коні повинні триматися рівно під час прискорення, а вершники мають вистрелити в одну мить, щоб натовп почув один звук, а не рваний ряд пострілів. Момент задає ватажок у центрі рядка. Успіх вимірюється цим єдиним залпом, і розсипаний залп псує навіть швидку атаку. Ось за чим варто слухати, коли вершники досягають краю арени: один чистий тріск, а потім дим.
Коні, шати й рушниці
Коні — арабські, берберські або суміш обох. Берберський кінь — північноафриканська порода, здавна пов'язана з амазизькими народами Магрибу, цінується за витривалість і силу. ЮНЕСКО зазначає, що вершники носять історичний костюм — тюрбан, задрапіровані шати й капці — і мають при собі маленький Коран та старовинну арабську шаблю. Сідла й вуздечки шиють і прикрашають вручну, а костюми вказують на плем'я чи регіон вершника. Довгі рушниці — дульнозарядні, споряджені чорним порохом і стріляють без кулі.
Живе змагання
Тборіда — це не музейний експонат. За даними Вікіпедії, у Марокко налічується близько тисячі зареєстрованих труп, і щороку сотні змагаються за Національний трофей Тборіди імені Хасана II в Ель-Джадіді. Більшість виступів відбувається на муссемах — регіональних фестивалях на честь святих, — а також на національних святах і сільськогосподарських ярмарках. Жінки теж беруть участь у їзді. З 2003 року публічна установа — Королівське товариство сприяння конярству, відоме як SOREC, — працює над популяризацією та збереженням цієї практики.
Спостерігати за цим на арені
Те, що ви бачите на вечері-шоу, — це сценічна версія: атака, вбудована у ширше дійство, а не змагання між групами на довгій дистанції. Сутність та сама. Дивіться, як вершники шикуються, слідують за ведучим у центрі й чекають на залп наприкінці заїзду. Це гучно й відбувається швидко, тож попередьте дітей заздалегідь. Якщо ви хочете побачити тбуріду так, як у ній змагаються марокканці, шукайте регіональний муссем, поки перебуваєте в Марокко.
Джерела